Саме цією великою і благородною метою освячений завершальний момент інавгураційної промови президента Тайваню Лі Ден-хуея: «Дорогі співгромадяни! Я хочу ще раз висловити вам мою щиру вдячність за довіру, яку ви мені виявили. Сьогодні я, усвідомлюючи всю обмеженість своїх можливостей і урочистість моменту, на церемонії принесення присяги поклав на себе повноваження президента Китайської Республіки на новий, дев’ятий, строк, передбачений Конституцією. Я повністю усвідомлюю все значення цієї посади і ясно розумію всю відповідальність, яку вона передбачає. Я урочисто обіцяю зробити все, що в моїх силах, для виконання своїх службових обов’язків і виправдати ваші сподівання. І я також прошу всіх моїх співгромадян надати мені щиру, безкорисливу й добру підтримку з тим, щоб ми змогли, ідучи пліч-о-пліч, гідно вступити в XXI століття. Я переконаний, що в XXI столітті китайці неодмінно зможуть здійснити велике історичне завдання мирного національного об’єднання і зробити ще більший внесок у справу загального миру і прогресу».
Велика дорога починається з першого кроку. І цей крок президент Лі Ден-хуей зробив до людей, співгромадян, до їхніх турбот і сподівань. Економіка, демократія в кінцевому рахунку вимірюються рівнем життя людей. Завдання держави, уряду якраз і полягає в тому, як сказав віце-президент Лянь Чжань, щоб «…кожна людина мала свій дім, де можна жити, дороги, по яких можна їздити, воду, яку можна пити, повітря, яким можна дихати, школи, в яких можна вчитися, лікарні, в яких можна одержати медичну допомогу, місця, де можна займатися спортом, навколишнє середовище, в якому можна існувати, можливості для розкриття своїх здібностей і справедливість, у яку можна вірити».
А тепер знову повернемося до парламенту, продовжимо розмову з головою Сунфанем та його заступником Ванг Джін-пінгом. Вони говорили про законодавче підсилення економічних реформ, про наполегливість у виконанні намічених програм, про налагодження ділових стосунків з іншими країнами. Ось слова Лю Сун-фаня, занотовані під час зустрічі на аркушику рисового паперу. «Пригадую, — каже Лю,— скільки довелося докласти зусиль, шоб досягти конкретного результату під час поїздки до В’єтнаму. Збігали дні, закінчувався тижневий строк візиту, а в протоколі поки що — зустрічі, розмови, прийоми. Ні, сказав я собі, повернутись додому із самими лише приємними спогадами було б великою розкішшю. І під час неодноразових кількагодинних переговорів з членами в’єтнамського уряду я викладав усі карти на стіл, шукав переконливих аргументів, слова підкріплював розрахунками. В результаті ми підписали з в’єтнамською стороною договори про гарантії взаємних інвестицій, про безмитне проходження товарів, про передачу В’єтнаму новітніх сільськогосподарських технологій, інші важливі документи. І от конкретний результат: сьогодні Тайвань став для В’єтнаму провідним і, головне, надійним зарубіжним інвестором. Ми так само готові послідовно й ефективно будувати взаємовигідні ділові стосунки і з вашою великою країною. Хай наші сьогоднішні зустрічі стануть інформаційним коридором для налагодження партнерських відносин. А даті вже — літові контакти, аж до відкриття економічних і культурних представництв у столицях наших країн. За цим, не сумніваюсь, будуть підписані і контракти, підуть інвестиції».
Голова Законодавчого юаню Лю Сун-фань запам’ятався як людина, що особливо, особисто турбується про добре майбутнє взаємин Тайваню і України. Як годиться і як водиться, наприкінці зустрічі обмінялися сувенірами. Вони були символічними. Ось він. цей сувенір, стоїть на письмовому столі — густо-червона фігурка китайського бога благополуччя і довголіття Хо Тая в образі літньої людини, біля ніг якої примостилися хлопчик і журавель. Вручаючи сувенір з таким значенням, Лю Сун-фань тим самим бажав благополуччя і процвітання Україні.
Ми передали парламентській бібліотеці Тайваню художньо оформлену першу Конституцію України, написану Пилипом Орликом, і примірник Конституції України, прийнятої у 1996 році, вручили пакунок книжок, що репрезентують Україну, її культуру, літературу, мистецтво. Серед них найдорожчим був Шевченків «Заповіт», виданий невеликою книжечкою у перекладі на 56 мов світу. Дізнавшись, що серед них є і переклад китайською мовою, Лю Сун-фань перегорнув сторінки і, прочитавши «Заповіт», з щирою посмішкою ще раз побажав добра і щастя Україні.